Прeзидeнт Укрaины Влaдимир Зeлeнский пoздрaвил укрaинцeв с нoвым 2020 гoдoм. В новогоднем поздравлении президента принимали участие первый президент Украины Леонид Кравчук, победительница Евровидения Джамала, боксер Александр Усик и другие звезды политики и шоу-бизнеса.

Об этом KV стало известно из новогоднего поздравления президента Владимира Зеленского, опубликованного на его странице в соцсети Фейсбук.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть” 

Дорогі українці!

Зазвичай у новорічному привітанні президенти розповідають нам про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та вживають інші дуже незрозумілі терміни. Одним словом, переконують, що насправді жити ми почали краще, просто поки що ви цього не помітили. І тому дуже часто під час звернення президента ми вимикаємо звук. Чекаємо, поки він закінчить свою казку, щоб нарешті перейти до шампанського, канапок зі шпротами та Олів’є. Сьогодні буде інакше.

Давайте сьогодні кожен чесно відповість собі сам собі на важливе питання: хто я? Президент України, успішний адвокат, звичайна домогосподарка, студент-філософ з Могилянки, агроном з Черкащини. Хто я? Колишній фотограф, який захищає країну на Сході? Колишній фізик, який миє посуд в Італії? Чи колишній хімік, який будує висотку у Новосибірську? Донецький лікар, що переїхав та відкрив власну практику? Чи вчитель з Луганську, що переїхав, два роки таксував і врешті повернувся назад? Хто я?

Той, хто 10 років живе закордоном та любить Україну в інтернеті. Той, хто втратив все у Криму та почав з нуля у Харкові? IT-шник, що мріє втекти з країни? Чи полонений, що мріє повернутися додому? Хто я?

Житель Франківська, який захищає свою рідну мову? Уродженець Гурзуфа, який береже свою рідну мову? Житель Берегова, який береже свою рідну мову? Чи мешканець Краматорська, який говорить на рідні мові? Той, хто вивчив українську. Бо нормально знати державну мову. Чи той, хто не хоче цього робити. Хто я?

Той, хто сплачує податки? Підрізає на дорозі? Тримає вдома собаку? Рудий? Мусульманин? Має вади слуху? Ненавидить оливки? Ліберал? Відмінник? Не дивився Гру престолів? Сангвінік? Веган? Козеріг? Не поступається місцем у метро? Донор крові? Відмовився від пластику? Це кожен з нас. Це українці. Такі, як є. Не ідеальні та не святі. Тому що просто люди. Живі. Зі своїми недоліками та тарганами. Але в нашому паспорті не вказано, правильний чи неправильний українець. Немає рядку патріот, малорос, ватник чи бандерівець. Там написано громадянин України, який має права та обов’язки. Ми з вами дуже різні. То хто ж ми?

73%, які обрали президента? 25%, які його не сприймають? Чи ті, хто не ходив на вибори? Ті, хто відзначає Різдво 25 грудня? Чи ті, хто – 7 січня? Хто знайомий 100 років? І ті, хто зустрівся у 2014 році? Ті, хто зробили найбільший літак і хто ставить заглушку замість ременя безпеки? Читаємо Жадана чи слухаємо MARUV? Дивимось Іронію долі чи дивимось Один вдома? Вболіваємо за Динамо чи за Шахтар? Чи разом – за Ломанченка та Усика? Ті, хто святкує 8 березня? Чи навпаки вважає його пережитком совка? Йдемо в неділю до церкви чи нічого не робимо в суботу? Ми ті, хто кажуть я тебе кохаю или Я тебя люблю? Все це і є ми!

І як же нам таким різним жити далі разом? Відгородитись величезним парканом? Хтось переконав нас, що наші відмінності мають значення. А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало що об’єднує?

Ми однаково пишаємося великими українцями. Чи перестали б ми їх поважати, дізнавшись за кого на виборах голосували Шевченко та Леся Українка? Якби Сковорода та  Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було б важливо до якої церкви ходить Каденюк та Лобановський? Що думають Антонов чи Корольов про розмитнення автомобілів? Як Ступка чи Биков ставляться до нормандського формату? Ми цінуємо їх за інше. Бо цінуємо ми насправді інше.

Ми однаково раді, коли наші вийшли на Євро. Однаково посміхаємося, їдучи рівною дорогою. Однаково радіємо народженню первістка. І не важливо хлопчика чи дівчинки. Ми щасливі якщо закохані. Хоч у Слов’янську, хоч у Дрогобичі. І хрести на могилах наших солдат, що у Тернополі, що у Кривому Розі не змагаються у патріотизмі. А коли повернулися наші моряки та наші полонені ми плакали від щастя всі: і україномовні, і російськомовні. І звичайна домогосподарка. І успішний адвокат. І президент України.

У нашій історії чимало епізодів, які нас об’єднують. Та ми навчилися бути єдиною країною епізодично.  У новому році нам потрібно бути єдиною країною кожного дня. Це повинно стати нашою національною ідеєю.

Навчитись жити разом у повазі. Заради майбутнього своєї країни. Адже уявляємо ми його однаково: це успішна та квітуча країна, де немає війни. Країна, яка повернула своїх людей та свої території. Де неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці біля якого пам’ятника ти чекає дівчину, в яку ти закоханий.

І якщо ми бачимо майбутнє однаково, це повинно нас об’єднати.

Дорогі українці!

У Новому 2020 році я бажаю всім нам поважати одине одного. Бути здоровими, мати достаток і багато приводів посміхатися. Бажаю всім гарно відпочити, виспатися, не переїсти і, звичайно, легкого та приємного запаморочення на ранок. Миру всім нам.

І пам’ятаймо, що любити Україну, означає любити всіх українців, в якому б куточку нашої країни, вони б не народились.

Фото: скриншот с видео

КиевVласть